Зародження футболу проходило повільно й дуже довго. Багато хто дотепер вважає батьківщиною футболу Англію, але це не зовсім вірно. Згадка про гру, що нагадує собою футбол, зустрічається в декількох народів. Найбільш древнє джерело – це літописи династії Хань, що в Древньому Китаї. Їм більше 2000 років. Не відстає і Японія – схожу гру в м’яч тут грали близько 1400 років тому. "Гравці розділяються на дві команди. М’яч поміщають на лінію в центрі площадки. На обох краях площадки за спиною в гравців, кожний з яких стоїть на відведеному йому місці, проводять ще по лінії. За ці лінії потрібно занести м’яч, причому зробити цей подвиг без рук, лише розпихаючи гравців команди-суперника,”. За свідченням сучасника Древнього Рима, це опис гаспартума – гри, яка віддалено нагадує футбол.
Звичайно, той "футбол” був мало схожий на футбол сучасний, тому важко сказати, хто був родоначальником футболу – у подібні ігри грало дуже багато народів. А футбол у тому вигляді, у якому ми звикли його бачити, дійсно, з’явився в Англії. Там футбол зароджувався як розвага черні. Розділившись на дві команди з необмеженою кількістю гравців, вони намагалися закинути "м’яч” в "ворота” один одному. Тут м’яч і ворота в лапках, тому що вони були зовсім не схожі на сучасні: десь м’яч являв собою надутий свинячий міхур, десь відрубану голову…. У свою чергу, ворота були або рискою (лінією, позначкою), або певним місцем. Що стосується футбольного поля, то ними служили вулиці Англії.
Футбол був дуже популярний, але практично повна відсутність правил лякали людей, не залучених у гру. Адже тоді футбол був дуже небезпечний як для гравців, так і для вболівальників. Тому в 1314 році Едуард ІІ забороняє футбол: "Поскільки від тисняви й штовханини, від біганини за великими м’ячами, у місті стоїть шум й занепокоєння, через що багато чого злого відбувається. Господу неугодне, найвищим указом велю надалі в міських стінах богопротивну цю гру заборонити під страхом тюремного ув’язнення”. В 1349 році Едуард ІІІ теж забороняє футбол, далі заборони слідують від Річарда ІІ, Генріха ІV, Джеймса ІІІ. Як ви, напевно, зрозуміли, заборона на футбол зовсім не означала припинення гри в нього. У футбол грали незважаючи на заборони.
Отже, за свідченнями сучасників, в 1565 році на вулицях Англії відкрито грали у футбол. Тоді футбольних правил ще не існувало, тому ігри закінчувалися важкими травмами гравців й уболівальників, нерідко смертельними. Не дивно, що багато хто ненавидів цю гру.
Згодом у футболі з’явилися правила: гравцям не дозволялося лаятись, ставити підніжки, бити по ногах і нижче пояса. Проте, силові прийоми й усілякі бійки вважалися тоді цікавою особливістю футболу, за яку його й любили. Футбол розбурхував кров.
В 1801 році Джозеф Стратт у книзі "Спорт та інше проведення часу” описав футбол: "Коли затівається футбол, гравців розбивають на дві групи, так, щоб у кожній була однакова кількість. Гру проводять на полі, де виставляють двоє воріт на відстані вісімдесяти або ста ярдів один від одного. Зазвичай ворота – це дві палиці, вриті в землю на відстані у два або три фути один від одного. М’яч – надутий міхур, обтягнутий шкірою, – ставлять посередині поля. Ціль гри – забити м’яч у ворота супротивника. Перемагає команда, яка першою заб’є гол. Майстерність гравців проявляється в атаках на чужі ворота й у захисті своїх воріт. Частенько трапляється, що, надміру захопившись грою, суперники без церемоній штовхають і нерідко попросту збивають один одного з ніг, так що виходить купа мала”.
Через піввіку потому в 1863 році, коли були прийняті футбольні правила й створена англійська футбольна асоціація, нарешті, повністю народився сучасний футбол. З тих пір футбол поширився по усьому світі в такому вигляді, у якому ми його знаємо й любимо. Англія вважається батьківщиною футболу, і вона дійсно заслужила це звання. Насамперед, за багатовікову вірність цьому виду спорту,незважаючи ні на які заборони.
Вислови відомих людей про спорт
|
Спорт виховує тоді, коли він є улюбленим заняттям кожного.
В.О. Сухомлинський
* * *
Та ким поставлений рекорд,
Кому б не сяяли медалі,
Перемагаєш ти, о СПОРТ!
Хто б не стояв на п'єдесталі П'єр де Кубертен
* * *
Гімнастика подовжує молодість людини. Дж. Локк
* * *
Життя не тільки боротьба, але й інші види спорту.
Б. Крутієр
* * *
Фізичні вправи можуть замінити безліч ліків, але жодні ліки в світі не зможуть замінити фізичних вправ.
А. Моссо
Про баскетбол
На сьогоднішній день баскетбол вважається однією з найбільш популярних і видовищних командних ігор. Варто відзначити, що історія баскетболу дуже цікава. Адже це один з небагатьох видів спорту, поява якого було чітко зафіксовано – відома і дата, і місце його створення.
Історія виникнення баскетболу
Незважаючи на те, що він вважається американським винаходом 19 століття, аналог подібної гри існував ще кілька тисячоліть тому. Це була давня ритуальна гра індіанців майя під назвою «пок-та-пок». До стіни арени кріпилося кам’яне кільце, діаметр якого практично відповідав діаметру м’ячі. До речі, в ті часи м’ячі робилися з каучуку і ніякої порожнини всередині них не було – важили вони від 2 до 4 кілограм.Правила трохи відрізнялися від сучасних баскетбольних – м’яч не можна було чіпати руками, всі удари по тему наносилися спиною, стегнами або ліктями. Дійсно, така гра була неймовірно складною. Команду, яка програла приносили в жертву богам. Або, навпаки, виграли щасливців відправляли на змагання з самими богами.
Історія баскетболу: створення гри
Насправді невідомо, чи знав винахідник сучасного баскетболу про існування давньої «пок -та-пок ».Молодий канадський вчитель фізкультури Джеймс Нейсміт працював у Спрінгфілдській школі Християнського союзу молодих людей, що в штаті Массачусетс. У зимовий час єдиним можливим видом спорту для юних учнів була гімнастика. Для того щоб хоч якось урізноманітнити проведення часу молоді, викладач вирішив винайти нову гру.Спочатку він попросив прикріпити до балконів кошика без дна. Принцип гри був досить простий – учні ділилися на дві команди і намагалися закинути в кошик супротивника якомога більшу кількість м’ячів. У грудня 1891 Нейсміт представив свій «винахід» учням – так і почалася історія баскетболу. Далі творець розробив перші 13 правил, які змінювалися і вдосконалювалися з кожним проведеним матчем. Навряд чи молодий учитель фізкультури очікував такого ажіотажу навколо вигаданої ним гри. Перше змагання було проведено 21 грудня 1891. У матчі брало участь 18 студентів школи. Цікаво, що перша гра закінчилася з рахунком 1:0, що на сьогоднішній час аж ніяк не вражає.Але популярність баскетболу росла подібно сніжному кому. Учні, роз’їжджаючись на канікули по домівках, із задоволенням знайомили своїх друзів з новою, приголомшливою грою. Досить скоро баскетбольні майданчики можна було побачити по всій країні. Але чутки про новий змаганні просочилися і за межі Сполучених Штатів Америки, адже учнями Нейсміта були жителі Канади і Японії.
Історія баскетболу як професійного спорту
Вже через кілька років він став справжнім професійним видом спорту. Вже в 1898 році була створена Національна Баскетбольна Ліга, яка проіснувала п’ять років, після чого розпалася на кілька окремих клубів. Варто відзначити, що стабільних команд в ті роки не існувало. Закони дозволяли змінювати склад кожної з них кілька разів за сезон. Перед кожної нової гри склад міг повністю змінитися. До речі, найбільш успішним баскетболістам платили від одного долара за хвилину гри, що на ті часи вважалося дуже непоганим заробітком. У 1925 році була створена Американська баскетбольна ліга. Правила баскетболу весь час змінювалися, роблячи гру більш динамічною, активною і безпечною. А вже в 1936 році баскетбол з’явився в програмі літніх Олімпійських ігор, які проводилися в Берліні. На сьогоднішній день навряд чи знайдеться хоча б одна людина, яка не знає, що таке баскетбол. Історія його вельми цікава як для професійних гравців, так і для любителів.
Історія виникнення тенісу
Відомості про виникнення і розвиток настільного тенісу дуже суперечливі. І по сьогоднішній день залишається загадкою, хто ж є винахідником цієї гри. Деякі спеціалісти вважають батьківщиною настільного тенісу –Азію (Японію, Китай). За іншими джерелами – Європу.
Прообраз сучасного настільного тенісу з’явився в другій половині ХІХ ст. в Англії - “гра без точних правил з м’ячем і ракеткою зі струнами”. Із публікацій давніх років відомо, що у 1874 році англієць Вальтер Клоптон із м.Вінгфільд розробив правила доволі схожої на сучасний теніс гри, яку він назвав – сферистикою. Через рік правила сферистики були вдосконалені і гра одержала назву лаун-теніс (англ. "lawn" –галявина), або просто теніс. Існує ще одне припущення про походження назви теніс від англ. слова "ten" – десять, пов’язане з тим, що в грі приймало участь десять гравців по п’ять з кожної сторони майданчика. Дуже скоро з відкритого повітря теніс перейшов у приміщення. Історики вважають, що своїм народженням настільний теніс зобов’язаний нестійкій англійській погоді. На мокрих галявинах було неможливо грати от і з’явилася його мініатюрна копія в салонах. Спочатку грали на підлозі, потім на двох стола, що знаходилися на деякій відстані. Пройшло трохи часу і столи зсунули, а між ними натягнули сітку. Дані Міжнародної федерації настільного тенісу свідчать, що у 1891 році англієць Чарльз Бейкстер отримав патент на винахід за номером 19070 гри - “пінг-понг”. Ця назва виникла від характерного звуку коркового “м’ячика”, який вдарявся об стіл і ракетку. Особливо популярною гра була в студентів, в яких за майданчик був обідній стіл, а замість сітки вони розкладали книжки. Простий інвентар, а головне – невеликі розміри майданчика, ось що зумовило стрімку популярність настільного тенісу в період зародження гри. За доволі короткий термін він став найпопулярнішою салонною грою в Англії. Розміри стола, висота сітки були довільні, як і де дозволяли умови. Гра велась до 10, 20, 50 і навіть до 100 очок за одну партію. Не було ніяких обмежень щодо подачі м’яча. Невдовзі виникли перші неофіційні правила за якими партія продовжувалась до 30 очок.
Могутнім поштовхом для розвитку настільного тенісу став винахід англійським інженером Джеймсом Гібсом у 1894 році легкого, еластичного й пружного целулоїдного м’яча, який замінив коркові і каучукові м’ячі (шарики). Винахід целулоїдного м’ячика дозволив значно зменшити вагу ракетки. Замість ракеток зі струнами і пергаментом з’являються фанерні ракетки з укороченою ручкою, які визначають нову хватку ракетки. Почали застосовувати нові матеріали для наклеювання на ігрову поверхню ракетки: шкіру, велюр, а також пізніше різні види гуми (англ. Є.Гуд в 1903 р.). Простий інвентар, а головне невеликі розміри майданчика (стіл) дозволяли грати у настільний теніс де завгодно, що і визначило його популярність і за короткий час ця гра стала найпопулярнішою для багатьох людей.
Спортивною грою настільний теніс був визнаний у 1900 році - в Англії, де у Венстмістерському абатстві у залі "Ройял Єкверіум" пройшли перші офіційні змагання, участь в яких взяло 300 гравців. Наступного 1901 року в Індії відбулися перші міжнародні змагання, переможцем яких став один з кращих тенісистів того часу індієць Нандо. Тоді ж були затверджені і подані перші правила гри. Швидке поширення і розвиток цієї гри обумовлюють необхідність створення міжнародної організації та єдиних правил. У січні 1926 року в Берліні за ініціативи доктора Георга Лемана було проведено зібрання щодо подальшого розвитку настільного тенісу, участь в якому взяли представники Англії, Венгрії і Австрії. На цьому ж засіданні було створено Міжнародну федерацію настільного тенісу - “ІТТФ”. Перший чемпіонат світу і конгрес ІТТФ пройшли у грудні 1926 р. в Лондоні. На конгресі був прийнятий статут федерації, проект правил змагань і обраний перший президент ІТТФ – великий шанувальник гри англієць Айвор Монтеню (очолював федерацію протягом 40 років – до 1967р.). Першими чемпіонами світу у 1926 р. стали тенісисти Венгрії – Роберт Якобі і Марія Меднянскі. З цього часу першість світу проводилась щорічно (за винятком 1940-1946 рр.). З 1957 року першість Світу проводиться один раз у два роки. В проміжках між першостями світу проводяться чемпіонати континентів. В 1928 році на з’їзді ІТТФ у Стокгольмі була затверджена назва виду спорту – "пінг-понг" і був прийнятий єдиний метод підрахунку очків у змаганнях: одна партія – 21 очко.
У 1936 році конгрес ІТТФ прийняв рішення дати грі назву - настільний теніс. Тривалість зустрічі було скорочено до однієї години, а партії до 20 хвилин. Головні зміни торкалися висоти стінки, яка знизилась з 17см до 15,25см. Ці зміни дали значну перевагу гравцям атакуючого стилю, дії яких дають цій грі видовищного характеру.
Масове поширення настільного тенісу в Україні припадає на 1926-1930 рр. Але одноманітна і примітивна техніка гри поступово призвела до того, що інтерес до неї згас, припинився випуск інвентаря і в 1932 році настільний теніс перестав існувати як вид спорту.
Відродження настільного тенісу почалося лише в післявоєнні роки. На Україні ініціаторами відродження гри були окремі гравці, які вже мали багаторічний практичний досвід (О,Пастернак і З.Розенберг - в Одесі; Ф.Глаз, В.Туранов, С.Тальський і О.Сирота - у Києві; Ю.Ревіс і А.Рисс - у Харкові; Р.Газда - у Львові та інші). Вони стали популяризовувати гру в настільний теніс, залучати до занять цим видом спорту молодь та старше покоління. Відсутність інвентаря, зокрема губчатої гуми для ракеток та целулоїдних м’ячів, загальмувала масове поширення настільного тенісу у перші післявоєнні роки. У 1950 р. в Україні були організовані перші офіційні змагання - першість УРСР (в складі СРСР), переможцем яких став Є.Шицер (Львів), а з 1951 р. ці змагання проводилися щорічно.
У сучасний період розвитку гри настільного тенісу авторитету нашій державі принесли Олександр Строкатов і Ванда Літинська (Львів); які вдало виступили не тільки на внутрішніх змаганнях (першості СРСР, УРСР), а й на міжнародній арені. О.Строкатов - срібний призер чемпіонату Європи (один. розряд), а Ванда Літинська - неодноразова чемпіонка Європи серед кадетів і юніорів.
З 1991р. Україна стала незалежною державою. І саме з цього часу розпочався відлік часу новітньої історії розвитку цієї гри у нашій суверенній країні. На сьогодні, магістрант ЛДУФК мс Олександр Дідух – багаторазовий чемпіон і володар Кубка України, переможець Спартакіади, Універсіади, молодіжних ігор України, чемпіон і призер багатьох міжнародних і національних змагань близько 4 років є першою ракеткою України і першим номером національної команди. Його брат студент 3 курсу ФФВ мс Віктор Дідух друга ракетка України серед юніорів, також збірник України. За останні роки збірні команди Львівської області незмінні переможці та призери комплексних та інших змагань. Найвідоміші гравці – збірники брати Дідухи, Тетяна Ткачова, по кадетах Моцик Ірина, Трунов Михайло, Камінський Валентин. Представники тенісної Львівщини підвищують свою спортивну майстерність в Клубному чемпіонаті України – 11 команд грають в суперлізі, вищій і регіональній лігах.
Враховуючи популярність настільного тенісу і його спортивний характер в листопаді 1977 р. на сесії МОК настільний теніс був прийнятий в сім’ю олімпійських видів спорту, а у вересні 1981р. на своїй 84-й сесії МОК включив його в програму Олімпійських ігор 1988 р. в Сеулі, де був розіграний перший комплект олімпійських нагород з настільного тенісу. Ці рішення підкреслюють, що настільний теніс увійшов в нову епоху розвитку і поставили перед тренерами і спортсменами нові більш відповідальні завдання.
Історія виникнення боксу.
Виникнення кулачного бою як спорту губиться в століттях. Єгипетські ієрогліфи, що відносяться ще до сорокових століття до нашої ери, зображають воїнів, які ведуть кулачний бій у примітивних рукавичках - шкіряних бинтах. На Вавілонському барельєфі, що датується другим тисячоліттям до н. е.. зображений кулачний бій. При розкопках в околицях Багдада знайдено багато плит із зображенням кулачного бою. Треба думати, що кулачний бій поширився з Єгипту на острів Кріт і до Греції. Розкопки Міноского лабіринту показали, що кулачний бій відомий ще до виникнення грецької держави в епоху розквіту Егейській культури.
За переказами, покровителем кулачних боїв був сам Апполон, який переміг Ареса, проявивши велике мистецтво в спритності і швидкості. Основоположником кулачного бою греки вважали Амікус, який не випускав зі своєї держави жодного чужинця, не воювали з ним в кулачному бою. Кулачним боєм захоплювалися поети, державні діячі, письменники. Наприклад, знаменитий математик Піфагор був прекрасним кулачним бійцем і навіть брав участь в олімпійських іграх. Якщо ж говорити про правила кулачного бою, то слід зазначити, що в Древній Греції правил кулачного бою не було. Мистецтво вести сутичку передавалася у спадщину. Точно відведені майданчики теж не було, і глядачі самі утворювали огородження бойової майданчики. Велике простір для ведення бою не давало можливості загнати супротивника в кут. Бій не ділився на раунди, і супротивники билися без обмеження часу. Коли вони настільки втомлювалися, що не могли продовжувати бій надалі, то за обопільної згоди змагання переривалося до тих пір, поки бійці відновлювали сили. Зазвичай бій тривав доти, доки один із супротивників не подавав сигнал про здачу - піднімав вгору руку. За правильністю бою стежив суддя, що зображається на вазах з лозою в руках. Ударами цієї лози він розбороняв бійців у разі порушення ними правил бою. Класифікація бійців по вагових категоріях не була відома грекам. Змагання були відкриті для всіх охочих, незалежно від маси тіла. Отже кулачний бій був монополією важкоатлетів. Змагання проводилися по турнірній системі. В історії фізичної культури Стародавньої Греції одним з найбільш яскравих явищ, поза сумнівом були олімпійські ігри. Загальне визнання як захід величезної суспільно-політичної важливості олімпійські ігри отримали в 776 р. до н. е.. Саме з цього року в Греції вводиться рахунок часу за олімпіад. Кулачний бій був включений в олімпійську програму XXIII Олімпійських ігор (688 р. до н. Е. .). На тренуваннях бійці застосовували рукавички з м'яких ременів, голову захищали маскою (шапкою з навушниками, ймовірно зшите із м'якої шкіри з підкладкою). Подібністю сучасної набивний висячою груші у греків був мішок зі шкіри, наповнений фініковими кісточками. Він підвішувався на висоті голови і служив для тренування в ударах. Широко застосовувалися вправи в бою з тінню. Ігри проводилися за жорсткими правилами. Учасникам заборонялося вдаватися до будь-яких недобросовісним прийомів для досягнення перемоги, зокрема підкуповувати один одного, наносити один одному каліцтва. За дотриманням всіх цих правил повинні були стежити еладонікі (судді).
З ініціативи секретаря Спортивного союзу Франції П'єра Кубертена у квітні 1896 р. в Афінах знову спалахнув олімпійський вогонь. У I Олімпійських іграх брало участь 285 спортсменів з 13 країн, однак серед них не було боксерів.
ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО БОКС
– Бокс, як вид спорту, був офіційно узаконений тільки в 1900 році.
– На сьогоднішній день в професійному боксі існує 17 вагових категорій, а в любительському – лише 11.
– Вага всіх боксерських рукавичок вимірюється в унціях, і він завжди парний.
– Під час поєдинку, якщо у спортсмена випадає капа з рота, рефері обов’язково зупиняє гру. У час, коли спортсмен буде одягати капу назад, він не має права розмовляти зі своїм секундантом.
– В історії боксу перший поєдинок у боксі між чоловіком і жінкою відбувся в 1999 році, причому виграла його жінка.
– Олександр Сергійович Пушкін у свій час дуже захоплювався боксом. Він навіть виписував підручники з боксу.
– найбільша кількість нокдаунів у проведених іграх належить Арчі Муру. Він таким чином завершив 145 поєдинків.
/
– найдовший в історії бій пішов у 1983 році між Джеком Берком і Енді Боуеном. Його тривалість була 110 раундів, які тривали 7 годин і 19 хвилин.
– найкоротший бій в боксі тривав лише 4 секунди. Він проходив між Майком Коллінзом і Петом Браунсоном.
– В 2003 році з’явився новий вид спорту, в якому змішався бокс і шахи. Він отримав назву – шахбок. У цьому виді спорту 11 раундів, причому під час парних гра проходить на рингу, а в непарних – за шаховим столом.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар